Рудюк Христина

Напередодні Другої світової війни Авраам та Рахіль Герци з чотирма дітьми переїхали з польського містечка Замостя в смт Дзержинськ (нині – Романів) на Житомирщині. Старший син Ханох поїхав навчатися до м. Москва. Уже в липні 1941 р. місцевих євреїв зігнали в гетто, організоване в сусідньому смт Любар. Рахіль встигла прилаштувати молодших дітей Якова та Геню до сусіда Петра (прізвище невідоме), а сама з чоловіком та сином Гершем була розстріляна нацистами під час ліквідації гетто.

Петро деякий час переховував брата й сестру, але залишати їх у своїй оселі було небезпечно. Чоловік перевіз дітей у с. Карлівці до родичів. Яків вирішив утікати до лісу, сподіваючись приєднатися до партизанів, а Геня з настанням холодів шукала порятунку в сусідніх селах. 10-річну дівчину прихистила Христина Рудюк із с. Великий Браталів, мати вісьмох дітей, чоловік якої був на фронті. Геня не відразу зізналася, що вона єврейка. А коли вирішила розповісти про трагедію своєї сім’ї, Христина сказала, що все знає, бо майже щоночі дівчинка уві сні розмовляє на ідиші. Христина була вчителькою й змогла зробити для Гені фіктивне свідоцтво про народження на ім’я Ані Городюк.

До кінця окупації Житомирщини єврейська дівчинка проживала в оселі сільської вчительки разом із її дітьми. Яків залишався в лісі з партизанами, але періодично навідувався до сестри. Христина збирала для нього харчі та теплий одяг. Після війни Геню розшукав старший брат Ханох Герц, із яким вона емігрувала в Ізраїль. Зв’язок зі своєю рятівницею та її дітьми Геня підтримувала протягом життя.

/

9 січня 2014 р. Христину Рудюк удостоєно звання «Праведник народів світу».